Аня Полонская,
г. Черкассы, Украина
Живу и учусь в Черкассах. Спасителя приняла в сердце в 1996г и сейчас следую за Ним. e-mail автора:swiff@ua.fm
Прочитано 8565 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Стих хороший (нужно сказать) в первых двух строфах. Потом идёт перелом на другой шаг, отчего теряется ритм, так хорошо заданный в начале. Если бы это был "родственный" шаг, на который Вы перешли, то было бы ещё терпимо, но так теряется ритмический рисунок стиха. Я бы изменил шаг последних двух строф.
Идея произведения красива и само построение тоже.
Мне понравилось. Комментарий автора: Спасибо за то, что поделились впечатлениями. Но было задумано, чтобы последняя строфа отличалась от предыдущих, потому что в ней и заключается весь смысл стиха. Я рада, что Вам понравилось!:)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
